PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9Im1hc3RlcmNoZWYuc3RiLnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Саша Шульга: Головне — готувати з любов’ю

МастерШеф

У 14 випуску «МастерШеф» підлітки попрощалися з Сашком Шульгою, якого за статність та красу називали не інакше як Барбі-Кен. Ще на кастингу Ектор Хіменес-Браво скептично поставився до рішення Саші брати участь у проекті, адже кухня «МастерШеф» — для тих, хто не боїться забруднитися. Але коли Саша залишав проект за кілька місяців роботи, Ектор вже дуже шкодував, адже розгледів у хлопцеві справжній талант. В ексклюзивному інтерв’ю Саша Шульга розповів нам про те, як «МастерШеф» змінив його життя.

саша шульга и эктор хименес браво

Сашко, розкажи, як давно ти готуєш? І чому ти вирішив прийти на «МастерШеф»?

Захоплюватися кулінарією я почав приблизно років у 910. Звичайно, це була не висока кухня, але поступово, з кожним роком мої навички ставали все кращими. А на «МастерШеф», окрім кулінарних знань, я хотів ще й отримати досвід участі у знімальному процесі. Мене завжди цікавило життя за кадром: що, як і де знімається. Мені завжди хотілося дізнатися, що ж ховається від глядацьких очей.

Ну, і як же тобі сам знімальний процес? Було складно влитися?

Я вже мав деяке уявлення про зйомки, адже раніше вже бував на кастингах. Тому камер я не боявся і відчував себе розкуто. Тривалі зйомки мене не втомлювали, як багатьох інших учасників. Навпаки, я отримував від цього справжнє задоволення! І мене зовсім не тягнуло їхати додому відпочивати, я хотів якомога більше часу проводити на майданчику.

саша шульга

Який конкурс тобі запам’ятався найбільше?

Мені шалено сподобалися два конкурси з 13 випуску: коли грали у «Крокодил» та конкурс капітанів. У цих конкурсах я забував про труднощі та вердикти і просто отримував задоволення. Мені було настільки круто, я так насолоджувався самим процесом, що я навіть не переживав про те, що ж вийде в результаті. Одночасно було смішно, цікаво і дуже хвилююче.

А той конкурс, коли приїжджала твоя тітка? Адже ти тоді тільки повернувся після хвороби та одразу потрапив на такий стресовий конкурс…

Так, цей конкурс теж був дуже цікавим. Але тоді мені було зовсім не до сміху — я тільки одужав після ангіни, а мені довелося ще й дуже сильно кричати. Хоча спочатку я думав, що конкурс буде легким, а виявилося навпаки. Вже зараз, згадуючи цю зйомку і всі конфузи, ми з тіткою, звичайно, сміємося.

саша шульга

Сашо, як ти себе відчував у ролі капітана? Я пам’ятаю, що учасники називали тебе класним капітаном…

Так, на мій превеликий подив, капітанство мені вдалося. Хоча ще з часів «двадцятки» я не хотів бути капітаном, особливо коли вибір робили судді. Я настільки переживав, що навіть стоячи в другому ряду разом з Юрою завжди намагався пригнутися у той момент. Для мене капітанство — це дещо більше, ніж відповідальність за всю команду та приготовану страву. І програш мені було б дуже важко пережити.

До того ж здебільшого капітан після програшу приймає удар на себе і надягає чорний фартух…

Звичайно, і в нашому сезоні дуже часто були такі ситуації, коли реально вся команда виклалася на всі сто, всі учасники ідеально виконали свої завдання, ніхто не філонив, але просто підвела стратегія капітана. І що робити в такій ситуації — звичайно, сам капітан надягає на себе чорний фартух.

саша шульга

Розкажи про свої враження від останньої битви «чорних».

Те, що я піду, я зрозумів, ще коли побачив свою страву. В річковій форелі багато кісток і це майже як вирок. Але, незважаючи на це, мені дуже сподобався сам конкурс — він кардинально відрізнявся від усіх інших. Це була настільки запальна та крута битва! І хоча ми були на битві «чорних», я цього не відчував! Дуже вразила сама ідея диско-вечірки, з музикою та яскравими образами суддів. Так, я пішов у цьому випуску, але все одно ця битва «чорних» — моя улюблена. Єдине, сумно було розлучатися зі своїми друзями. За період зйомок я вже настільки звик до них, адже ми і рецепти разом вчили, і жили, і гуляли. За ці три місяці ми настільки зблизилися з деякими учасниками, що стали практично сім’єю.

І з ким ти так добре здружився на «МастерШеф»?

Загалом я намагався з усіма підтримувати хороші стосунки, але найближчими друзями на проекті стали Ярик Вархоляк, Юра Турчин, Артур Маляренко та Маша Яківчук.

Саме Ярик Вархоляк частенько жартував з приводу манікюру та масок, а також придумав для тебе прізвисько Барбі-Кен…

Так, Ярик у нас дуже веселий. Але він завжди мені розповідав про свої інтерв’ю, тому я, звичайно, не ображався і ставився до цього з гумором. Насправді з Яриком ми проводили дуже багато часу: і рецепти вивчали, і з теорії один одного проганяли, і гуляли.

саша шульга, артур маляренко, юра турчин

Хто з дівчат тобі був дуже симпатичний?

На початку проекту мені подобалася Наталя Макогон, але те, як вона пішла, змінило моє ставлення. З одного боку, вона сказала те, що думала, а з іншого боку, це було дуже негарно. Я вважаю, що такі моменти вже зайві, коли ти йдеш. Ну, і, звичайно, мені було неприємно, що я не потрапив у той Наталчин список «справжніх» людей на проекті. Згадуючи різні ситуації на зйомках і за кадром, я не можу назвати жодного випадку, коли я підставив Наталю, щось їй зіпсував або образив. Навпаки, мені здавалося, що у нас були досить хороші стосунки, ми намагалися один одному допомагати і підказувати.

саша шульга и наташа макогон

А з ким на проекті не склалися стосунки?

З початку проекту в мене не склалися взаємини з Настею Кобиляцькою. З Марком Левинським теж були неоднозначні стосунки: ми то нормально спілкувалися, то сварилися. Зрештою, я зробив для себе висновок, що Марк – своєрідна людина, до якої потрібно довго звикати і шукати особливий підхід. А це не для мене, ми з ним дуже різні.

У вас з Марком частенько були словесні перепалки…

Так, але здебільшого саме Марк перегинав палицю і провокував. Все ж я намагався тримати себе в руках і не вестися на це, тому що не було бажання вилетіти з проекту через таку дрібницю, як бійка з Марком.

Ти не приховував своїх радісних емоцій, коли йшов Марк…

Так, я був цьому радий, бо на той момент він вже якось по-особливому дратував мене.

саша шульга та дмитро горовенко

Саша Шульга та Дмитро Горовенко

Зараз вже минув час після зйомок, ти напевно проаналізував все, що сталося на проекті. Що дав тобі «МастерШеф»? Як він вплинув на твоє життя?

Перед кастингом я сумнівався — їхати чи ні, адже навчався на першому курсі та попереду була сесія. Це був найскладніший вибір в моєму житті: залишитися в універі або ризикнути. Тоді моя мама мене дуже надихнула і переконала, що спробувати свої сили все ж варто. І зараз, звичайно, я анітрохи не шкодую про це! Я отримав просто колосальний досвід і знання в кулінарії: мої здібності до і після проекту кардинально відрізняються. До зйомок я навіть уявити не міг, що буду розбиратися у молекулярній кухні, наприклад!

Крім того, проект до кінця сформував мій характер, світогляд і принципи. Я став ще самостійнішим і навчився швидко приймати рішення. Я зрозумів, що завжди потрібно залишатися людяним і щирим, тому що проект закінчиться, а ми залишимося. Перед кожним з нас стояв вибір — бути проти всіх, «прибирати» суперників і дійти до фіналу або ж у всіх ситуаціях чинити чесно і залишитися з чистою совістю і новими друзями.

саша шульга

А чим ти зараз займаєшся?

Коли я їхав додому після «МастерШеф», мені дуже не хотілося повертатися до буденності. Це було чи не катастрофою для мене! Але в глибині душі я розумів, що адаптація пройде і я знову увіллюся в студентське життя. Зрештою так і сталося, але готувати я не перестав. Кулінарія продовжує бути частиною мого життя, хоча через насичене навчання доводиться приділяти цьому менше часу, ніж хотілося б. Зате якщо раніше я готував тільки суворо дотримуючись рецептів, то тепер я імпровізую, експериментую з інгредієнтами та пропорціями, чаклую над презентаціями. Головне — готувати з любов’ю.

Ти б хотів пов’язати своє життя з кулінарією?

У майбутньому я б із задоволенням відкрив невелику кондитерську. Хоча на проекті десерти я готував рідко, все ж вони мені більше до душі. Тому кондитерська — це саме те, з чого я хотів би почати. Ну, а далі бажання рости і розвиватися допоможе мені досягти ще більшого.

Єва Ніколаєва

Читайте також: Ананасові равіолі з рікотою та кавовою ікрою: рецепт від Саші Шульги

Читайте більше цікавих новин у Viber та Telegram СТБ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: