«Мені роблять знижки на ринках лише тому, що люблять «МастерШеф», – Віталій Барилко

МастерШеф 6

Віталій Барилко – учасник реаліті-шоу «МастерШеф». Цей тернопільський кухар одразу став улюбленцем мільйонів телеглядачів. Хлопець ввійшов до числа дванадцяти найкращих кулінарів-аматорів України, але з останнім завданням, на думку суддів, він не впорався. Віталік разом з іншими трьома учасниками готували на «битві чорних фартухів» хробаків. Про це та про життя на проекті він розповів у інтерв’ю. 

Віталію, як ти потрапив на проект?

Мене на це підштовхнули мої колеги. Щодня ми обідаємо разом, розподіляємо, що кожен має принести на роботу. Мої страви їм дуже подобалися, тому, коли розпочався кастинг на шоу, вони запевняли, що мені обов’язково потрібно взяти участь у ньому. Я погодився, але поставився до цього несерйозно. Заповнив анкету, а вже через кілька днів мені зателефонували і запросили до Києва на перший відбір. Кожен учасник приїхав зі своєю стравою, яку оцінювали професійні кухарі. Я вирішив приготувати телятину, фаршировану горіхами, з вишневим соусом. Через кілька тижнів мені зателефонували і сказали, що я пройшов у сотню найкращих кухарів-аматорів України. Був на сьомому небі від щастя, адже на конкурс подали 13 тисяч заявок, а такий неймовірний шанс випав саме мені.

Що готував під час кастингів?

Під час наступного відбору потрібно було приготувати страву за 40 хв. Я обрав рибу. Суддям вона сподобалася, а от лимон, яким я прикрасив страву – не дуже. Тоді вирішили дати мені додаткове завдання – наосліп визначити вісім овочів. На щастя, я впорався із цим завданням. Довелося смакувати сирими баклажанами, і фенхелем, і селерою. Це не просто їх розпізнати у сирому вигляді. Наступний конкурс був на техніку – нарізати картоплю кубиками та соломкою. А щоб обрати 35-ку найкращих, нам дали живу курку, і з будь-якої її частини потрібно було щось приготувати. Я зробив салат та фаршировану грудинку з грибами, сиром та зеленню. Далі було командне змагання. Нас поділили на п’ять груп і сказали приготувати ресторанну страву. Моя команда приготувала овочі та гриль, стейк із соусом бешамель. Нам пощастило, бо з інших команд вилітали по троє учасників, а наша – повним складом увійшла до двадцятки найкращих кухарів-аматорів України.

Пам’ятаєш, що приготував уперше в житті?

Звісно. Я тоді ще навіть до школи не ходив. Мені подобалося спостерігати, як готує мама. Якось, коли нікого не було вдома, я не втримався і приготував деруни. Це було щось. У борошні була уся кухня і я. Сковорідку мама довго відмивала. Але кілька дерунів усе ж таки лишилося. Мама прив’язала мені любов до кулінарії. Ще з дитинства допомагав їй на кухні, мені це подобалося. Спочатку навчився робити салат, а потім з гордо піднятою головою приносив його рідним.

Під час одного з конкурсів твою страву визнали найкращою. Чим ти здивував кулінарів?

Потрібно було поєднати азіатську та українську кухню і приготувати м’ясо з шоколадним соусом. Коли закінчив страву, то побачив, що залишився перед суддями сам, і ніяк не міг зрозуміти, що сталося. Спочатку подумав, що це останнє, що я приготував на «МастерШефі». Але судді сказали: «Ви варті не білого, а золотого фартуха». Я був щасливий!

На проекті для тебе було щось нове та екстремальне?

Був такий конкурс, де кожній команді потрібно було приготувати по шість незвичних страв для сотні лікарів. А ще гарнір та десерт. Коли я прийшов і не побачив жодної конфорки – жахнувся, бо ніколи не готував на пароварці (після «МастерШефа» придбав собі таку ж додому). На проекті було цікаво й весело. Ще один конкурс мало не зірвали погодні умови. Ми готували у кар’єрі для каменярів. Мене призначили капітаном. Несподівано здійнялася буря, на столі стояла велика каструля з картоплею. Хоч вона була і дуже важка, вітер все ж таки її підняв, а мені довелося ловити.

Розкажи, як куштував і готував живі личинки жука.

Личинки – справжнє випробування для моїх смакових рецепторів. До цього я не вживав такого. Але як сказав один із суддів Ектор Хіменес-Браво: «Професійний кухар має вміти готувати все. І неодмінно скуштувати страву, перш ніж її подавати на стіл».

Чому обрав факультет банківського бізнесу?

Я творча людина, люблю малювати, співати, танцювати. Навіть хотів навчатися на дизайнера. Але мама не дозволила, сказала, що ця професія не для чоловіка. Вона наполягла, щоб я вибрав саме цей фах. Я пересилював себе і вчив те, що було від мене далеке й нецікаве. Університет закінчив з відзнакою.

Після закінчення знімань ти повернувся на попереднє місце роботи? Можливо, були пропозиції від рестораторів?

Так, я повернувся в банк. Ще під час участі в «МастерШефі» отримав багато пропозицій від керівників різних закладів, які запрошували на роботу. Але я хочу більше вдосконалитися, щоб стати хорошим кухарем.

Під час проекту тобі дозволяли бачитися з рідними?

Ми були відірвані від близьких. Зі знімань приходили о першій ночі, мене виручав лише інтернет. Так хоч можна було спілкуватися з родиною. Але якось нам влаштували сюрприз. Приїхали рідні. Мене провідала моя дівчина та сестра з чоловіком. Я дуже зрадів, коли їх побачив. Ми не бачилися два місяці.

Як змінилося твоє життя після проекту? Люди не чіпляються на вулиці?

Підходять і запитують: «Це ви?», а я жартую з ними: «Ні, ви мене з кимось переплутали». Іноді підбігають і просять з ними сфотографуватися. Роблять знижки в магазинах та ринках лише тому, що люблять «МастерШеф». Але мені приємно, коли люди вважають, що я був одним із кращих. 

Лілія БОНДАР